Архив рубрики: Новини

Строки оскарження податкових рішень

Відповідно до ст.ст.56, 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюється місячний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено грошову вимогу. Також місячний строк надається у разі застосування досудового (адміністративного) порядку оскарження. Поряд з тим, зазначеною статтею встановлено можливість звернення до суду в межах строку визначеного іншими законами, що дає підстави зробити висновок про можливість звернення до суду в межах 1095 дні

Важливо оскаржити рішення податкового органу протягом перших 10-ти днів після отримання податкового рішення, ось чому.

Відповідно до п.56.3. ст.56 Податкового кодексу України платник податків має право протягом 10-ти днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення оскаржити його до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п.56.15.ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3. цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Важливо! Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний сплатити грошове зобов’язання визначене контролюючими органами протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення, якщо воно не оскаржується платником, або протягом 10 календарних днів наступних за днем узгодження суми (закінчення процедури адміністративного оскарження та/або набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позовних вимог), контролюючий орган надсилає (вручає) платникові податків податкову вимогу.

Податкова вимога вважається врученою, якщо її під розписку передано посадовій особі платника податків або надіслано листом з повідомленням про вручення. При цьому, у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

 Таким чином, у випадку оскарження платником рішення податкового органу протягом 10-ти днів з моменту його отримання, сума грошового зобов’язання вважається неузгодженою до дня закінчення процедури оскарження. За таких умов, для платника не наступають наслідки узгодження грошового зобов’язання до закінчення процедури оскарження.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків.

Варто зауважити і те, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Визнання недійсним рішення контролюючого органу у судовому порядку:

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.56.19. ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, з одного боку, платник податків має право протягом трьох років оскаржити рішення податкового органу, а, з іншого боку, у випадку якщо платник не оскаржив рішення протягом 10-ти днів з моменту його отримання, сума донарахованого податкового зобов’язання вважається узгодженою. В такому разі платник протягом наступних 10-ти днів має сплатити суму узгодженого податкового зобов’язання в добровільному порядку. У випадку несплати у встановлені строки, податковий орган має право на 21 день (10 днів на оскарження податкового рішення +10 днів на оплату у випадку не оскарження) надіслати такому платнику податкову вимогу, яка передбачає відповідні наслідки для платника.

Обрання процедури оскарження (адміністративна чи судова) залежить від мети такого оскарження. Адміністративне оскарження практично не є дієвим з точки зору скасування рішення податкового органу, але може бути використане для забезпечення неузгодженості податкового зобов’язання у випадку необхідності отримання додаткових доказів для судового оскарження. Наприклад, судове рішення контрагента по оскарженню податкового рішення, прийнятого у зв’язку з визнанням господарської операції нікчемною.

В свою чергу, судовий порядок оскарження є більш дієвим за умови наявності правової позиції, обґрунтованої  не лише нормами законодавства, але й відповідними позитивними рішеннями судів по аналогічних справах.

Джерело UBR.ua

Нарахування та виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу

12.07.2017 р. Верховним судом України в рамках справи № 6-2470цс16 досліджувалось питання щодо можливості виплати працівнику різниці в окладі в умовах неповного робочого часу за фактичний час вимушеного прогулу.

Суд вказав, що статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: 1) звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); 2) у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); 3) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У частині другій зазначеної статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Разом з тим статтею 32 КЗпП України врегульовано питання переведення працівника на іншу роботу та зміну істотних умов праці.
Так, згідно із частинами третьою, четвертою цієї статті у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що положення статті 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним і не передбачає виплати різниці в заробітку в разі зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2261цс16.

ПОЧИНАЮЧИ З 2017 РОКУ ОРГАНИ ДПІ ВТРАТИЛИ ПРАВО НА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

З 01.01.2017 р. ДПІ не мають повноважень на проведення перевірок платників податків. Так, нині функції ДПІ викладені в ст. 19 прим 3 ПКУ, і серед них відсутнє право на здійснення заходів податкового контролю.

Однак, як свідчить практика, ДПІ все ж продовжують виписувати штрафи платникам податків. У такій ситуації необхідно звертатись до суду.

Так,  в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься низка судових рішень, які свідчать про успішне оскарження платниками дії ДПІ зі скасуванням винесених ними податкових повідомлень-рішень:

• постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 р. у справі № 815/434/17;

• постанова Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 р. у справі № 815/2310/16;

• постанова Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 р. у справі № 815/891/17;

• постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 р. у справі № 817/2354/16;

• постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. у справі № 810/1234/17;

• постанова Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 р. № 810/834/17;

• постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 р. у справі № 820/1448/17;

• ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 р. у справі № 815/1014/17.

поділ майна та докази спільного проживання в суді при проживанні пари у незареєстрованому шлубі

В Україні майже чверть пар, як проживають разом не реєструють офіційний шлюб. Такі відносини юридичним терміном називаються «фактичним шлюбом». По-іншому його прийнято називати «громадянським», хоча з точки зору юридичної це не є правильним визначенням, оскільки «громадянським» має називатися офіційно зареєстрований шлюб на законодавчому рівні. Цей термін є калькою з російської «гражданский брак». До 1917 року (в дореволюційні часи) обов’язковою умовою була реєстрація шлюбу в церкві, а зареєстрований шлюб лише в органах влади і називався «громадянським шлюбом». 20 лютого 1919 року було видано Декрет Раднаркому України, яким почали визнавати шлюб зареєстрований в органах влади, а церковний шлюб більше не мав правової значимості, тоді зареєстрований шлюб і називався «громадянським». Цей термін зберігся за звичкою у людей і шлюб, який не був зареєстрований ні в церкві, ні владою продовжували називати «громадянським».

Довгий час питання незареєстрованих відносин не мали нормативно-правового врегулювання. Проте зараз такий шлюб прирівнюється в правах до звичайного, окрім деяких випадків.

Так, офіційно незареєстрований шлюб не звільняє подружжя від поділу майна та сплати аліментів. Такі спірні питання у разі розриву відносин можуть вирішуватися в суді. Головне, довести факт спільного проживання.

Відносини між «фактичним» подружжям врегульовуються відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України.

«Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними», — сказано в статті.

Зазначимо, ст. 74 Сімейного кодексу може застосовуватися щодо випадків, коли жоден з пари не перебуває в офіційному шлюбі з іншою людиною.

Згідно з Сімейним кодексом, тривалість «фактичних шлюбних відносин» і їх характер (серйозний чи випадковий) не мають правового значення.

В правовому висновку постанови у справі №6-66цс13 Верховного суду України зазначається, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є їхньою спільною власності, якщо майно куплене за рахунок спільної праці таких осіб, як подружжя (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони отримали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету) та якщо інші умови не прописані в угоді між ними.

Якщо під час розірвання стосунків справа доходить до суду, особа, що хоче довести право на частку спільно нажитого майна, має подати позовну заяву про встановлення факту проживання подружжям та визнання права на частку в спільній власності.

Доказом спільно проживання пари можуть слугувати свідки, спільні фотокартки та відеозаписи, з яких можна зробити висновки про спільний побут зі спільного відпочинку та проводження часу.

Якщо в подружжя є діти, вагомим аргументом та доказом в суді буде свідоцтво про народження.

Прописка в одному будинку чи квартирі також будуть вагомим доказом перебування в «фактичному шлюбі».

Коли факт проживання разом доведено, для поділу майна необхідно буде встановити час його придбання, що можуть підтвердити квитанції про оплату.

Щоб захистити себе від привласнення одним із подружжя майна, яке було куплено за власні кошти, потрібно доказати неплатоспроможність іншого.

Ще одним приводом для звернення до суду є смерть одного із пари, яка не була зареєстрована офіційним шлюбом.

В такому випадку права на успадкування майна майже немає, за винятком, коли складено заповіт. Оскільки особа, що проживала спільно, але не перебувала зі спадкодавцем в офіційно зареєстрованому шлюбі, має прав на спадок лише у четверту чергу.

В цьому випадку також потрібно в суді довести факт спільно проживання.

Для уникнення проблем із розподілом майна між чоловіком і жінкою, що перебувають у «фактично»(громадянському) шлюбі, при придбанні нерухомого чи рухомого мана потрібно вказувати в договорі двох покупців, щоб убезпечити кожного з подружжя, що не зареєструвало відносини.

Пара, що не оформила шлюб не має права укладати шлюбний контракт із прописаними умовами поділу майна. Тому про наслідки не оформлених відносин потрібно  подумати заздалегідь, щоб убезпечити себе від судової тяганини.

Джрело: Юридичний ресурс «Протокол»

Кабмін затвердив порядок перевірки інспекторами Держпраці

Інспектор Держпраці зможе і не попереджати роботодавця про перевірку, якщо не вважає це за потрібне. Порядок визначає це як профілактичну роботу з виявлення неоформлених працівників та консультування роботодавців.
Постанову КМУ «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято на засіданні Уряду 26 квітня.
Як зазначили у Мінсоцполітики, мета акту — забезпечення виконання положень статті 259 КЗпП, Конвенції МОП № 81 Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, а також забезпечення реалізації делегованих органам місцевого самоврядування повноважень у сфері праці.
Рішенням Уряду запроваджуються нові підходи у стосунках держави та бізнесу, згідно з якими головними пріоритетами інспекторів праці визначені профілактична робота та консультування
роботодавців.
Мала кількість працівників, заборгованість або непідвищення заробітної плати протягом року може бути підставою для візиту інспектора Держпраці. Він має право проходити до будь-яких приміщень та ознайомлюватися з будь-якими документами на підставі свого посвідчення, — визначено документом, з іншими положеннями якого можна ознайомитися тут.
Також передбачено, що роботодавці можуть ініціювати проведення державними інспекторами регулярних інформаційно-роз’яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів дотримання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників.
Крім того, запроваджується можливість проведення за бажанням роботодавця так званого «аудиту» трудового законодавства.
В Кабміні вважають, що ухвалена постанова визначає ефективний механізм виявлення неоформлених працівників, що є черговим кроком у боротьбі за легалізацію доходів громадян та недобросовісних підприємців.

Джерело: ЗіБ

Чи законні «правила» встановлені магазинами

1. Супермаркет — це приватна власність чи громадське місце?

Торгові зали — це громадське місце, незалежно від форми власності.
Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15

Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону наведені нижчих Терміни вжіваються в такому значенні :
Громадське місце – частина (частини) будь-якої Будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони;

2. Чи можна фотографувати в супермаркетах товари?

Не просто можна, а потрібно.

Стаття 50 Конституції України :

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/paran4..

3. Де сказано, що саме можна  фотографувати?

Стаття 34 Конституції України :

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Ми можемо вибирати самостійно – вдивлятися, або фотографувати.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/paran4..

4. Чи можна заходити в магазини з сумками і рюкзаками?

Ніякий закон не забороняє заходити в торгові зали з сумками і рюкзаками, а значить це дозволено. Однак, охоронці супермаркетів так часто не пускають людей з особистими речами, що уряд розжував це питання в п. 21 постанови КМУ №833 15.06.2006р. «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного бслуговування на ринку споживчих товарів »
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-п

п. 21. Суб’єкт господарювання зобов’язаний:

— надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну,
достовірну та своєчасну інформацію про товари;
— усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі
товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку
якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з
наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які
підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;
— забезпечити можливість використання електронних платіжних
засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані
послуги) відповідно до законодавства;
— перевірити справність виробу, продемонструвати, за
можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами
користування;
— забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та
продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства,
відповідно до законодавства;
— забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без
здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація
яких здійснюється у таких торговельних об’єктах;
— створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли
вхід до торговельного об’єкта з товарами, які реалізуються в таких
закладах, заборонено.

Охоронці не можуть обшукувати і вимагати показати вміст сумок – робити це мають право тільки співробітники поліції в присутності понятих та зі складанням протоколу.

5. Охоронці супермаркетів наділені додатковими правами?

У будь-яких охоронців і співробітників приватних охоронних агентств прав не більше, ніж у звичайних громадян України. Наявність форми і рації не наділяє їх винятковістю.

Охоронцям не можна:
— обшукувати покупців і ритися в чужих сумках або пакетах;
— примушувати залишати речі в камері схову;
— хапати покупців за частини тіла і одяг, одягати наручники і взагалі застосовувати силу і спецзасоби, крім — випадків, коли відвідувач загрожує життю, здоров`ю або майну інших людей;
— звертатися до людей в неповажній формі, ображати, погрожувати арештом, затриманням чи іншим покаранням;
— перешкоджати покупцям входити у відкритий торговий зал або виходити з нього;
— змушувати покупців покинути відкритий торговий зал;
— забороняти фотозйомку в торговому залі, відбирати фотоапарати і вимагати видалення фотографій,
— відбирати інші речі, які належать покупцям.

Охоронцям можна :

— викликати поліцію, але тільки якщо відвідувача підозрюють у скоєнні злочину. При цьому затримання, в принципі, допустимо, але тільки для запобігання явного злочину, а в разі помилки охороні доведеться нести кримінальну або цивільно-правову відповідальність за свої дії.
— на прохання покупця викликати адміністратора.
— ввічливо попросити покупців показати вміст сумок або кишень, оглядати і перевіряти їх виключно за їх згодою, не наполягаючи у разі відмови.
— ввічливо попросити покупців залишити речі в камері схову, не наполягаючи у разі відмови.

Важливе доповнення: Все вищевикладене відноситься до тих охоронців супермаркету, які НЕ є співробітниками офіційно оформлених охоронних агентств. Це може бути внутрішня служба безпеки, наприклад.

Якщо ж супермаркет уклав контракт з охоронним агентством, то дії цих охоронців підпадають під Закон України «Про охоронну діяльність», який набув чинності 18 жовтня 2012 року
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4616-17

Закон не дає право обшукувати, забороняти входити в торговий зал з рюкзаком, без вагомої причини обмежувати свободу громадян та інше, але співробітники охоронного агенства отримують право затримувати підозрюваних в крадіжці, або тих, які становлять загрозу для оточуючих людей до приїзду поліції, застосовуючи при цьому спецзасоби.

Вплинути на співробітників охоронного агенства отримують легше – якщо вони перевищили свої повноваження, то по вашій скарзі приватне охоронне підприємство можуть позбавити ліцензії.

6. Чи дозволено поширювати фотографії співробітників супермаркетів в ЗМІ та інтернеті?

Найчастіше, охоронці і продавці супермаркетів прикриваються 308-ю статтею ЦК України, але вони забувають прочитати останній пункт, який все розставляє по своїх місцях :

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах

1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті — за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті — її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов’язаних із цим збитків.

3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1687#..

Отже, Фотографуючи в супермаркетах, ми захищаємо свої інтереси, а якщо фотографуємо під час громадських рейдів — захищаємо також інтереси інших осіб.

Інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та / або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою , займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.

Роз`яснення Конституційного Суду України до статей 32 і 34 Конституції
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12

Форс-мажор не звільняє від обов’язку відшкодувати інфляційні втрати та 3% річних

12 квітня 2017 р. Верховний суд України розглянув справу  № 3-1462гс16 про стягнення коштів.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором у зв’язку з неналежним його виконанням з боку відповідача. Предметом позову окрім основної заборгованості та пені стали інфляційні втрати та 3% річних.

Справа розглядалась судами неодноразово. В кінцевому результаті позовні вимоги були задоволені частково.

Зокрема, суд першої інстанції встановив наявність форс-мажорних обставин, факт яких засвідчено сертифікатом ТПП. У зв’язку з цим суд, керуючись ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, прийшов до висновку про звільнення відповідача від  обов’язку відшкодувати позивачу інфляційні втрати та 3% за період дії вказаних обставин. Рішення місцевого господарського суду було залишене без змін судом апеляційної інстанції та Вищим господарським судом України.

ВСУ не погодився з вищевказаною позицію, та справу в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат на період форс-мажору, направив на новий розгляд.

Скасовуючи в цій частині рішення ВСУ зауважив, що відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма, як вказав ВСУ, визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов’язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника

За таких умов ВСУ дійшов висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов’язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Наводимо нижче постанову ВСУ по справі № 3-1462гс16:

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

12 квітня 2017 року   м. Київ

 

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Жайворонок Т.Є.,    
суддів: Берднік І.С.,    
  Ємця А.А.,    

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – ДК «Газ України) про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2015 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16 лютого                   2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 913/869/14 за позовом ДК «Газ України» до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (далі – ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») про стягнення коштів,

 

в с т а н о в и л а:

 

ДК «Газ України» звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» зобов’язань з оплати природного газу, поставленого за договором у січні–грудні 2010 року, утворилася заборгованість у сумі 503 912 285,25 грн, яку відповідачем не сплачено. Після збільшення позовних вимог ДК «Газ України» просила стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на свою користь на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) інфляційні втрати за період із січня 2013 року до квітня 2015 року у розмірі 283 198 704,31 грн і 3 % річних за період із 7 грудня 2013 року до 28 травня 2015 року у розмірі  34 709 478,21 грн, а всього 317 908 182,52 грн.

ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» із позовними вимогами не погодилося, посилаючись на висновки експертного економічного дослідження, та зазначило, що визнає позовні вимоги на суму, яка становить різницю між заявленою позивачем до стягнення сумою та сумою, наведеною у цьому дослідженні. Крім того, послалося на те, що неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором зумовлено дією обставин непереборної сили, а саме – подіями на території окремих районів Луганської та Донецької областей з квітня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року, позов задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ДК «Газ України» 26 102 541,19 грн інфляційних втрат і 17 933 755,02 грн – 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ДК «Газ України» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині відмови у стягненні 257 096 613,12 грн інфляційних втрат (період нарахування квітень 2014 року – квітень 2015 року) та 16 775 723,19 грн – 3 % річних (період нарахування 16 квітня 2014 року – 28 травня 2015 року) і прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити, у решті судові рішення залишити без змін, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 617, 625, 629 ЦК, і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16 (№ 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 16 серпня 2016 року у справі № 905/2214/14-908/5734/14 та від 2 листопада 2016 року у справі № 905/477/16, правовідносини в яких, на думку заявника, є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені обставини в межах заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 22 грудня 2009 року між ДК «Газ України» (постачальник) і ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (покупець) укладено договір поставки природного газу№06/09-1984 (далі – Договір) із наступними змінами, внесеними додатковими угодами від 10 березня 2010 року № 1, від 31 травня 2010 року № 3, від 1 червня 2010 року № 4, від 6 липня 2010 року № 9 та від 6 серпня 2010 року № 6.

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у ст. 2 цього Договору.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього позивач протягом січня–грудня 2010 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 760 978 285,25 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Відповідач свої обов’язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконав не в повному обсязі, сплативши позивачеві  за отриманий природній газ за період січень–грудень 2010 року 2 257 066 000,00 грн, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 503 912 285,25 грн.

ДК «Газ України» звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення боргу в сумі 503 912 285,25 грн, пені за період із 11 по 29 грудня 2010 року в сумі 2 054 254,07 грн, інфляційних втрат у сумі 2 813 306,15 грн і 3 % річних у сумі 1 154 553,27 грн за період із 11 грудня 2010 року по 27 січня 2011 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором (справа № 3/5014/866/2012 (9/11/2011).

Рішенням Господарського суду Луганської області  від 17 червня 2014 року у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання  Азот» на користь ДК «Газ України» заборгованість за Договором за період із січня по грудень 2010 року в розмірі 503 912 285,25 грн, пеню в розмірі 1 027 127,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 813 306,15 грн, 3 % річних в розмірі 1 154 553,27 грн і судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2015 року у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року та рішення господарського суду Луганської області від 17 червня 2014 року в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Скасовуючи частково рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином питання щодо здійснення відповідачем відповідних проплат, а саме: не з’ясовано, коли саме він сплачував кошти за поставлений у січні–грудні 2010 року природний газ, не встановлено сум і дат, у які здійснювалися такі проплати, тоді як з’ясування цих обставин має істотне значення при перевірці правильності нарахування пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

За результатами нового розгляду Господарським судом Луганської області прийнято рішення від 24 березня 2016 року у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011), яким, з урахуванням ухвали про виправлення описок, позов ДК «Газ України» до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 2 054  254,07 грн, 3 % річних у сумі 1 154 553,27 грн, інфляційні втрати у сумі 2 573  306,15 грн. У решті позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 червня 2016 року зазначене рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від  6 вересня 2016 року ці судові рішення залишено без змін.

На час звернення до суду з позовом у справі, яка розглядається, суму основного боргу за Договором – 503 912 285,25 грн відповідачем не було сплачено.

Розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних позивачем здійснено за період із січня 2013 року до квітня 2015 року та за період із 7 грудня  2013 року до 28 травня 2015 року відповідно.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання зобов’язань за Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення  цього Договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладання. Форс-мажорними обставинами є обставини, які не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливим для будь якої із сторін виконання зобов’язання за цим Договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, суспільні безлади, страйки, інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов’язань за Договором.

Відповідно до п. 8.2 строк виконання сторонами зобов’язань за цим Договором відкладається на час дії форс-мажорних обставин.

У п. 8.3 Договору сторони передбачили, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий торгово-промисловою палатою країни, в якій виникли форс-мажорні обставини. Строк для повідомлення між сторонами про такі обставини – негайно. Надання достатніх доказів (відповідних документів) – протягом 14 днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та/або закінчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) позбавляє сторону, відповідно якої такі обставини виникли, права посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов’язань за Договором.

На підтвердження форс-мажорних обставин відповідачем надано до суду сертифікат Торгово-промислової палати України (далі – ТПП України) від 2 вересня 2015 року № 4978, яким засвідчено, що події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за Договором. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) – 16 квітня 2014 року. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі цього сертифіката встановити неможливо.

Позивачем зазначено, що відповідач не виконав вимог п. 8.3 Договору щодо своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Відповідач пояснив, що не мав можливості з 16 червня 2014 року направити повідомлення позивачеві про настання форс-мажорних обставин, оскільки цей сертифікат отримано ним 2 вересня 2015 року. Одразу після отримання сертифіката відповідач повідомив позивача про цей факт протягом 14 днів (відповідно до п. 8.3 Договору), доказом чого є  підписана між сторонами мирова угода (у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) від 16 вересня 2015 року, умовами якої врегульовано відстрочення погашення відповідачем суми основного боргу.

За умовами цієї мирової угоди сторони підтверджують наявність у відповідача заборгованості за Договором у сумі 503 912 285,25 грн, проте сторонами погоджено сплату заборгованості частинами впродовж 24 місяців, починаючи з місяця, що настає за місяцем закінчення антитерористичної операції, яка проводиться у зв’язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.

На час розгляду судом першої інстанції справи № 913/869/14  мирову угоду судом не було затверджено.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що цю мирову угоду (укладену між сторонами у процесі виконання рішення відповідно до ст. 121 ГПК) затверджено ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року (справа № 3/5014/866/2012 (9/11/2011).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Разом із тим сертифікатом ТПП України засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на території Луганської області з 16 квітня 2014 року, про що відповідачем було повідомлено позивача відповідно до п. 8.3 Договору, що підтверджується мировою угодою (яка хоча і не затверджена судом, але приймається як доказ на підтвердження факту повідомлення позивача та визнання останнім того, що проведення антитерористичної операції є обставинами непереборної сили, які виникли з незалежних від відповідача причин). Такі обставини є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання у період із 16 квітня 2014 року відповідно до положень ст. 617 ЦК, ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК).

Разом із тим у наданій для порівняння копії постанови у справі № 905/2214/14-908/5734/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ДК «Газ України» до публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання за договором поставки природного газу, оскільки відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК – не санкція, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 617 ЦК встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а саме: особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК кореспондуються із нормами ст. 218 ГК, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Водночас ст. 625 ЦК встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов’язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, передбаченої ст. 625 цього Кодексу.

Разом із тим ст. 617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов’язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов’язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Отже, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій в частині застосування положень ст.ст. 617, 625 ЦК,  допустив неоднакове й неправильне застосування норм матеріального права, а тому судові рішення  у цій частині підлягають скасуванню.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32–34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясовувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових та інших майнових вимог, періодів, за які заявлено стягнення, що має істотне значення при перевірці правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене та беручі до уваги межі оскарження, наведені у заяві у справі, що розглядається, судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині відмови в задоволенні прозову ДК «Газ України» до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення 257 096 613,12 грн інфляційних втрат і 16 775 723,19 грн 3 % річних підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на розгляд до суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Разом із тим надана для порівняння копія постанови у справі№905/477/16 не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки її прийнято за результатами перегляду справи за позовом про стягнення заборгованості та неустойки у вигляді штрафу у зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання за договором поставки.

Оскільки  правовідносини у цій справі та у справі, яка розглядається, не є подібними, зазначену постанову не можна вважати доказом у розумінні ст. 11116 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 16 листопада  2015 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 913/869/14 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 913/869/14 у частині відмови у задоволенні позову ДК «Газ України» до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення 257 096 613,12 грн інфляційних втрат і 16 775 723,19 грн 3 % річних скасувати.

Справу № 913/869/14 у цій частині передати на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Список офіційних видань

1. «Офіційний вісник України» http://ovu.com.ua
2. «Урядовий кур’єр» https://ukurier.gov.ua/uk/
3. «Голос України» http://www.golos.com.ua
4. «Відомості Верховної Ради України» http://lib.rada.gov.ua/static/about/wellcome.html
5. «Вісник КСУ» http://ccu.gov.ua:8080/uk/publish/article/165010
6. «Вісник ВСУ» http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(firstvi..
7. Періодичні видання Національного банку України //bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1572777..

ПРАВИЛА ПОШУКУ В ЄДИНОМУ ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРІ СУДОВИХ РІШЕНЬ УКРАЇНИ

ДЕВ’ЯТЬ ПРАВИЛ ПОШУКУ В ЄДИНОМУ ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРІ СУДОВИХ РІШЕНЬ УКРАЇНИ, ПРО ЯКІ МАЛО ХТО ЗНАЄ

1. ПОШУК ПО ТОЧНІЙ ФРАЗІ

Він здійснюється за допомогою подвійних лапок («»). Якщо ви шукаєте рішення з якоїсь точною фразою або словом, вам потрібно взяти його в лапки. У такому випадку Реєстр судових рішень видасть вам документи, що містять пошуковий запит в тому вигляді, в якому ви його написали. Приклад: «відновлення становища, яке існувало до порушення».

2. ПОШУК, ЯКЩО ТОЧНИЙ НОМЕР СПРАВИ НЕВІДОМИЙ

Якщо ви не знаєте точного номера справи, замість невідомого символу в Судовий реєстр можна написати знак питання (?). Приклад: рішення № 247/1?4-13.

3. ПОШУК ПО ОСНОВНІЙ ЧАСТИНІ ПОШУКОВОГО СЛОВА

Здійснюється за допомогою зірочки (*). Вона замінює один або кілька символів. При цьому треба пам’ятати, що перед зірочкою повинно бути не менше трьох символів. В іншому випадку пошук в Єдиному судовому реєстрі за вказаними вами параметрами виконаний не буде. Наприклад, якщо потрібно знайти рішення щодо будівельної компанії, то в поле контекстного пошуку можна ввести корінь основного слова, а після нього поставити зірочку. Приклад: будівельн*

4. ПОШУК ОДНОГО З ДЕКІЛЬКОХ ПОШУКОВИХ СЛІВ

Здійснюється за допомогою логічного оператора OR, який обов’язково повинен бути зазначений великими літерами. В Єдиному реєстрі судових рішень будуть сформовані документи, які містять одну з написаних вами слів або словосполучень. Приклад: рішення OR постанова.

5. ПОШУК ЗА ДЕКІЛЬКОМА ПОШУКОВИМИ ЗАПИТАМИ

За замовчуванням пробіл між пошуковими запитами означає, що пошук буде здійснюватися одночасно по всім перерахованим словами. Однак якщо пошук в Державному судовому реєстрі планується робити не за окремими словами, а по пошуковим фразам, то більш доцільним є використання такого логічного оператора, як AND. Він, як і будь-який інший логічний оператор, повинен бути зазначений великими літерами. У такому випадку за результатами пошуку буде сформований список документів, які одночасно включають обидві пошукові фрази. Приклад: визнання права власності AND нерухоме майно.

6. ПОШУК З ВИКЛЮЧЕННЯМ ОКРЕМИХ СЛІВ

Для виключення з результатів пошуку окремих значень між пошуковими запитами потрібно поставити логічний оператор NOT. У такому разі всі слова, які були вказані перед логічним оператором, будуть враховані, а все, що після, ні. Прописується він великими літерами і може бути використаний в Державному реєстрі судових рішень тільки за наявності не менше двох пошукових слів. Приклад: нерухоме майно NOT земельна ділянка.

7. ПОШУК З ОБОВ’ЯЗКОВИМ ВКЛЮЧЕННЯМ ПОТРІБНОГО СЛОВА

Якщо хочете, щоб у Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдені вами документи обов’язково включали в себе певне значення, то перед пошуковим словом потрібно поставити знак + (плюс). Приклад: визнання права власності +автомобіль.

8. ПОШУК З ВИКЛЮЧЕННЯМ ПЕВНОГО СЛОВА

Для того щоб результат пошуку в Реєстрі судових рішень України не містив певного значення, перед таким пошуковим словом потрібно поставити знак — (мінус). Приклад: накладення арешту -рухоме майно.

9. КОМБІНОВАНИЙ ПОШУК

Передбачає одночасне використання різних способів пошуку і здійснюється за допомогою дужок. При цьому використання дужок на початку пошукового запиту в Єдиному реєстрі судових рішень України не дозволяється. Приклад: визнання права власності AND (нерухоме майно OR нерухомість).

Таким чином, використовуючи зазначені правила, можна досить ефективно не тільки стежити за станом конкретної судової справи, але й здійснювати аналіз існуючої судової практики. Сподіваюся, використання Судового реєстру рішень стане для вас приємним доповненням або заміною комерційних законодавчих баз.

Перелік відкритих реєстрів та баз даних

Перелік відкритих реєстрів та баз даних, якимим можна користуватися для оперативного отримання інформацій, без необхідності писати запит.

1. Національний портал відкритих даних:
— http://data.gov.ua
2. Перевірка документа про освіту:
— https://osvita.net/ua/checkdoc
3. Реєстр платників ПДВ:
— http://sfs.gov.ua/reestr
4. Анульована реєстрація платників ПДВ:
— http://sfs.gov.ua/anulir
5. Єдиний ліцензійний реєстр:
— http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeLR.html
6. Єдиний державний реєстр судових рішень:
— http://www.reyestr.court.gov.ua
7. Інформація з фондового ринку:
— http://smida.gov.ua/db
8. Система реалізації конфіскованого та арештованого майна:
— https://trade.informjust.ua
9. Реєстр громадських об’єднань:
— http://rgo.informjust.ua
10. Єдиний реєстр громадських формувань:
— http://rgf.informjust.ua/home/index
11. Реєстр друкованих ЗМІ та інформаційних агентств:
— http://dzmi.informjust.ua
12. Реєстр адвокатських об’єднань Києва:
— http://kmkdka.com/reestr-advokatskih-obiednan-kieva
13. Публічна кадастрова карта:
— http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta
14. База даних втрачених паспортів:
— http://www.fin-risk.org/index.php?name=Passports
15. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців:
— https://usr.minjust.gov.ua
16. Розшук МВС:
— http://mvs.gov.ua/…/contr…/investigation/search/wantedPerson
17. Зниклі громадяни:
— http://mvs.gov.ua/…/contr…/investigation/search/missedPerson
18. Перелік лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта:
— http://moz.gov.ua/docfiles/639_2012_dod.rar
19. Централізована база даних МТСБУ. Реєстр виданих страхових полісів автоцивілки, перевірка поліса, даних автоцивілки. Пошук за державним номером автомобіля:
— https://mail.mtibu.kiev.ua/Cbd/MTSBU_Pages/Tree.aspx
20. Державний реєстр фінансових установ:
— http://www.kis.nfp.gov.ua
21. Єдиний реєстр бюро кредитних історій:
— http://nfp.gov.ua/content/inshi-reestri-ta-pereliki.h..
22. Перелік осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції:
— http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=126&la..
23. Продукція , сертифікована Укрметртестстандартом:
— http://www.ukrcsm.kiev.ua/index.p…/…/2009-02-12-13-16-36/-qq
24. Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів:
— http://rnb.informjust.ua
25. Стан мінерально-сировинної бази. Перелік корисних копалин загальнодержавного значення, які на данний час не розробляються:
— http://www.geo.gov.ua/stan-mineralno-sirovinnoi-bazi…
26. Реєстрі навчальних закладів:
— http://www.reestr.osvita.net
27. Єдиний реєстр адвокатів:
— http://www.unba.org.ua/erau
28. Перевірка коду IMEI мобільних телефонів:
— http://www.ucrf.gov.ua/baza-imei/perevirka-kodu-imei
29. Державний реєстр потенційно шкідливих об’єктів:
— http://sfd.archives.gov.ua/RUS/page4.html
30. Єдина база чіпованих тварин:
— http://www.tracer.com.ua
31. Державний реєстр лікарських засобів:
— http://www.drlz.kiev.ua
32. Державний реєстр небезпечних факторів Держсанепідемслужби:
— http://uhrc.gov.ua/registr
33. Державний реєстр лікарських засобів, медичної техніки:
— http://www.moz.gov.ua/ua/portal/register_medicaltechn..
34. Державний реєстр телерадіоорганізацій:
— http://www.nrada.gov.ua/ua/13720.html
35. Реєстр адміністративних послуг:
— http://poslugy.gov.ua/AdminService/List
36. База даних експортерів:
— http://ukrexport.gov.ua/rus/ukr_export_exporters/
37. База даних інфраструктури експорта:
— http://ukrexport.gov.ua/rus/baza_ukr_infrastructure/
38. Оглядові геологічні карти:
— http://www.geo.gov.ua/oglyadov-geologchn-karti.html
39. Перелік об’єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля:
— http://www.menr.gov.ua/control/control4
40. Реєстр екологічних аудиторів:
— http://www.menr.gov.ua/…/268-reiestr-ekolohichnykh-audytoriv
41. Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання:
— http://www.menr.gov.ua/control/control5
42. Контроль ремонту доріг Київавтодор:
— http://remcontrol.com.ua/#
43. Єдиний Реєстр медичних працівників та штампів:
— http://umcbdr.com.ua/reyestri
44. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію і яким присвоюється гриф “Для службового користування”:
— http://dstszi.kmu.gov.ua/dstszi/control/uk/publish/ar..
45. Реєстр наукових організацій:
— http://store.uintei.kiev.ua/reestr_new.html
46. Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень:
— https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx
47. Реєстр адміністративних послуг:
— http://www.me.gov.ua/Documents/List
48. Перелік організацій-виконавців, які заявили право на податкові пільги
— http://www.me.gov.ua/Documents/List
49. Розшук МВС. Мобільні телефони. Транспортні засоби у розшуку. Зброя у розшуку. Культурні цінності. Неопізнанні трупи. Особи, що не можуть надати про себе відомостей внаслідок хвороби або неповнолітнього віку:
— http://mvs.gov.ua/mvs/control/uk/investigation
50. Перелік суб’єктів господарської діяльності, що мають ліцензію на діяльність з випуску та проведення лотерей:
— http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main
51. Реєстр ліцензіатів , яким дозволена діяльність у сфері збору, обробки, переробки відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння:
— http://www.assay.gov.ua
52. Електронна система розкриття інформації учасників фондового ринку ЕСКРІН:
— http://smida.gov.ua/db
53. Реєстр дозволів на міжнародні перевезення:
— http://www.mtu.gov.ua/uk/1234365r6i8ghjn.html
54. Довідник вантажних станцій Укрзалізниці:
— http://uz.gov.ua/cargo_transportation/general_informa..…/
55. Єдина база даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень:
— http://email.court.gov.ua/search
56. Виробники авіаційної техніки:
— http://avia.gov.ua/…/sertifikaciya-…/Virobniki-AT/30161.html
57. Типи повітряних суден, які схвалені для експлуатації в ЦА:
— http://avia.gov.ua/…/Lo…/sertifikaciya-tipu/tipps/23861.html
58. Реквізити аеропортів цивільної авіації України:
— http://avia.gov.ua/…/certifica…/Aerodrome_ZPM_MTR/2414

59.Адреси масової реєстрації платників податків:
— http://sts.gov.ua/mr
60. Інформація стосовно ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом:
— http://avia.gov.ua/…/Aviaperevezennya-ta-litsenz…/23894.html
61. Дізнайся більше про бізнес-партнера:
— http://sfs.gov.ua/businesspartner
62. Перелік суб’єктів яким видано ліцензії на проведення тур операторської діяльності Держкомтуризму:
— http://www.tourism.gov.ua/ua/services/licensing/25408
63. Перелік чинних галузевих будівельних норм (ВБН, ГБН) у сфері дорожнього господарства:
— http://www.ukravtodor.gov.ua/…/%D1%81_perelik-chinnikh-galu…
64. Перелік виданих дозвільних документів (ЄКМТ) Укртрансінспекції:
— http://www.uti.gov.ua/transinsp/uk/publish/category/4..
65. Реєстри учасників фондового ринку:
— http://www.nssmc.gov.ua/fund/registers
66. Реєстр рішень НКЦПФР щодо реклами цінних паперів та фондового ринку:
— http://www.nssmc.gov.ua/activities/reklama
67. Рейтингові агентства НКЦПФР:
— http://www.nssmc.gov.ua/fund/rateagencies
68. Реєстр аудиторських фірм НКЦПФР
— http://www.nssmc.gov.ua/fund/auditors-register
69. Реєстрація емісій цінних паперів:
— http://www.nssmc.gov.ua/activities/stockregistration
70. Реєстр великих платників податків на 2015 рік:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–p…/reestri/167732.html
71. Оперативні дані щодо стану фондового ринку:
— http://www.nssmc.gov.ua/fund/stanrinku
72. Перелік осіб зарахованих до президентський кадровий резерв “Нова еліта нації”:
— http://www.president.gov.ua/ru/documents/16463.html
73. Перелік центрів надання адміністративних послуг м. Київ:
— http://ac.dozvil-kiev.gov.ua/OneStopShop/List
74. Перевірка оригінальності ідентифікаційного номеру малого судна в Регістрі судноплавства:
— http://shipregister.ua/cin/cin3.html
75. Реєстрова книга суден в Регістрі судноплавства:
— http://shipregister.ua/ships/reg-ships.pdf
76. Судна, сертифіковані Регістром судноплавства:
— http://shipregister.ua/ism.html
77. Перевірка дійсності документа Регістра судноплавства:
— http://shipregister.ua/ships/index.html
78. Пошук суден в Регістрі судноплавства:
— http://shipregister.ua/ships/search.html
79. Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку:
— http://drdz.mlsp.gov.ua/msm
80. Українська міжбанківська валютна біржа. Фондовий, товарний ринок, електронні аукціони з продажу нафтопродуктів:
— http://www.uice.com.ua
81. Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які плануються продавати на земельних торгах:
— http://dazru.gov.ua/perelik-zemelnix-dilyanok-silskog..…/
82. Повний перелік державних топографо-геодезичних і картографічних підприємств, перелік інститутів землеустрою:
— http://land.gov.ua/…/107650-perelik-derzhavnykh-topohrafo-h… та
— http://land.gov.ua/…/104065-perelik-instytutiv-zemleustroiu…
83. Реєстр гарантів. Державна фіскальна служба:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–p…/reestri/120338.html
84. Перелік об’єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri-…/pereliki-/100237.html
85. Перелік вилученого митницями майна (крім конфіскованого), що передано в реалізацію:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri-…/pereliki-/166716.html
86. Реєстр підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–pe…/reestri/94929.html
87. Комплексна інформаційна система Держфінпослуг:
— http://kis.nfp.gov.ua
88. Державний реєстр оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності:
— http://www.spfu.gov.ua/…/SPFUSiteDefinition/RegisterSOD.aspx
89. Реєстр організаторів аукціонів по відчуженню майна:
— http://www.spfu.gov.ua/…/RegisterOrganizers%D0%90uctionsSal…
90. Реєстр корпоративних прав держави:
— http://www.spfu.gov.ua/…/…/RegisterStateCorporateRights.aspx
91. Реєстр договорів Фонду державного майна:
— http://www.spfu.gov.ua/…/SPFUSit…/RegisterLegalEntities.aspx
92. Потенційні об’єкти оренди Фонду державного майна:
— http://www.spfu.gov.ua/…/SPFUSi…/PotentionalRentObjects.aspx
93. Реєстр агентів. Моторно траспортне страхове бюро України МТСБУ:
— https://cbd.mtibu.kiev.ua/MTS…/Parameters/SearchParams.aspx…
94. Перелік державних геологічних підприємств:
— http://www.geo.gov.ua/derzhavn-geologchn-pdpriyemstva..
95. База даних “Законодавство України”:
— http://zakon4.rada.gov.ua/laws
96. Електронна митниця:
— http://minrd.gov.ua
97. Реєстр магазинів безмитної торгівлі:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–pe…/reestri/94931.html
98. Єдиний реєстр суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, у 2015 році:
— http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–p…/reestri/179847.html
99. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку:
— http://services.ukrposhta.com/postindex_new
100. Інформація про власників істотної участі у банках:
— http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article
101. Стан довкілля:
— http://www.ecobank.org.ua/state/Pages/default.aspx
102. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів:
— http://e-resurs.gov.ua
103. Вся Україна – жителі:
— http://www.nomer.org/allukraina
104. Узагальнений банк даних “Меморіал”:
— http://www.obd-memorial.ru/html/index.html